саморобна преса підбирача

Коли чуєш просаморобна преса підбирача, відразу видається купа металобрухту в сараї і надія заощадити. Багато хто думає, що головне — зварити раму і причепити вал, а решту «як-небудь». Ось тут і починаються проблеми, які у сезон обертаються не заощадженими грошима, а втраченим сіном та часом. Сам робив, переробляв, бачив, як у сусідів розвалювалося. Основна помилка – недооцінка навантажень, особливо на вузол пресування та механізм подачі. Не кажучи вже про налаштування щільності пакунка.

Чому саморобка - це не просто зварювання

Почну із основи: рама. Здається, бери товстіший швелер — і порядок. Але якщо не зважити на точку докладання зусилля від плунжера, навіть потужна рама з часом веде. У мене перший варіант ?поплив? після двох сезонів довелося посилювати косинками і змінювати схему кріплення гідроциліндра. Це не говорячи про те, що сам гідроциліндр — окрема історія. Ставити будь-що - означає отримати або слабке пресування, або ризик розриву шлангів під піковим навантаженням. Потрібен розрахунок, хоча б зразковий, по зусиллю та ходу.

Другий момент — камера пресування та формування пакунка. Гладкі стіни - це гарантія того, що сіно провертатиметься, а не пресуватиметься. Потрібні напрямні, ребра, але розраховані те щоб не створювати надлишкового тертя. Багато копіюють форму заводських, але не враховують якість металу. Тонкий лист поведе, з'являться зазори - і все, щільність пакунка по кутах "пливтиме". Доводилося експериментувати з товщиною та додатковими стяжками.

І третій, найпідступніший — вузол подачі та голчастий механізм. Тут точність – все. Занадто частий крок голок, слабка пружина - обрив шпагату забезпечений. Занадто рідкісний - тюк розвалюється. Робив варіант з ланцюговою передачею від валу відбору потужності, але при змінному навантаженні (сіно різної вологості і щільності потрапляє) ланцюг то натягувався, то провисав. Перейшов на шестерний привід з жорстким валом, але це зажадало переробки всього каркаса вікна, що подає. Помилок на цьому етапі – море.

Гідравліка та привід: де заощаджувати не можна

Гідравлічна система – серцепреса підбирача. Спочатку думав обійтися насосом від списаного комбайна. Працювало, але ККД був низьким, трактор ?задихався? на щільних ділянках. Довелося підбирати насос за продуктивністю та тиском, враховуючи обсяг циліндра. Розподільник - краще з фіксацією позицій, інакше в полі налаштування щільності перетворюється на муку. Манометр на лінії обов'язковий, без нього ти сліпий.

Привід від ВОМ – здавалося б, просто. Але якщо не розрахувати оберти і не поставити запобіжну муфту (хоча б найпростішу, зрізний штифт), можна загробити і редуктор, і механізм при заклиниванні. У мене був випадок, коли в механізм, що подає, потрапив камінь — добре, що спрацював штифт, а не порвало вал. Муфту потім замінив більш надійну, фрикційну, від старої техніки.

Бак, фільтри, охолодження масла - дрібниці, на яких "горять". Ставив бак без перегородок, у русі масло збовтувалося, пінилося - система працювала нестабільно. Довелося переробляти. Фільтр грубої очистки перед насосом - обов'язково, інакше будь-яке сміття з бака виведе насос з ладу. Влітку, у спеку, без радіатора охолодження олія перегрівалася, тиск падав. Вирішив встановити невеликий автомобільний радіатор у потік повітря.

Досвід та готові рішення: коли варто подивитися у бік виробників

Після кількох років метушні з саморобкою почав придивлятися до заводських конструкцій. Не для того, щоб купити відразу, а щоб зрозуміти логіку. Випадково натрапив на сайтХулунбуїрська компанія з виробництва машинного обладнання ?Цзюцзя? (https://www.cn-fascar.ru). Компанія позиціонує себе як сучасне інтегроване підприємство з інтелектуального виробництва у сфері сільського та тваринницького господарства. Вивчаючи їх моделі прес-підбирачів, звернув увагу на кілька деталей, які він упустив.

Наприклад, у них в камері пресування використовується не просто набір ребер, а певний профіль, який спрямовує масу по спіралі - це знижує навантаження на плунжер і дає рівномірніший тюк. Або вузол обв'язки — там стоїть дублюючий механізм контролю за натягом шпагату, що майже виключає обриви. У своїх саморобках я такого не передбачив, максимум регулювання натягу пружини на ходу, що незручно.

Це не реклама, а констатація. Коли робишсаморобний прес-підбирач, часто фокусуєшся на головному вузлі, а такі дрібниці? як система мастила голчастого барабана, захисні кожухи на ланцюгах або точне балансування обертових мас йдуть на другий план. А потім саме вони визначають, чи працюватиме агрегат три сезони, чи розвалиться після першого прибирання. У виробників типу Цзюцзя? це відпрацьовано, нехай навіть їхня техніка не завжди доступна дрібному господарству.

Польові випробування та доопрацювання

Перший виїзд у поле – завжди стрес. Мій першийпрес-підбирачробив пакунки, але вони були пухкі, кути завалювалися. Причина - недостатній тиск наприкінці ходу плунжера та раннє спрацювання вузла обв'язки. Довелося регулювати гідророзподільник та доопрацьовувати кулачковий механізм, який давав команду на обв'язування. Зробив його регульованим, з можливістю усунення по фазі.

Друга проблема - забивання вікна, що подає при роботі з вологим сіном. Конвеєрна стрічка (ставив від старого комбайна) починала буксувати. Допомогло збільшення кута нахилу днища камери, що подає, і встановлення додаткових струшувальних планок на ланцюгу. Але це додало навантаження на привод. Довелося ставити потужніший редуктор. Коло замкнулося — доопрацювання однієї системи тягне за собою переробку іншої.

Третє — транспортування та вивантаження пакунка. Саморобний механізм викиду часто ламався. Зробив найпростіший, із гідроциліндром, який перекидає всю задню стінку. Працює, але вимагає акуратності - якщо тюк не сформований щільно, він може розвалитися при розвантаженні. Бачив у інших варіант із поворотною камерою — цікаво, але складно у виконанні для кустарного збирання.

Висновки для тих, хто все ж таки зважиться

Чи варто взагалі братися засаморобна преса підбирача? Якщо ти маєш доступ до хорошої металобазу, токарний верстат, зварювальний апарат і, головне, досвід ремонту сільгосптехніки — так. Але готуйся до того, що це проект не на один місяць. Економія в порівнянні з новим агрегатом може бути, але її з'їсть час та матеріали на переробки.

Якщо потрібен результат тут і зараз — можливо, краще пошукати заводський у хорошому стані або розглянути доступні нові варіанти. Як варіант, подивитися пропозиції від компаній, які спеціалізуються на цьому, наприклад, тієї жХулунбуїрської компанії ?Цзюцзя?. Їх сайт (https://www.cn-fascar.ru) дає зрозуміти, що вони глибоко в темі, об'єднують розробку, виробництво та обслуговування. Навіть якщо не купувати, можна знайти ідеї для конструкції.

У результаті мій саморобний агрегат працює. Але коли згадую, скільки годин пішло на припасування, зварювання та налаштування, думаю — а чи не простіше було спочатку вкластися у щось готове? Однак для господарства, де кожен карбованець на рахунку і є руки, які можуть лагодити та покращувати, саморобка — це виклик і певною мірою гордість. Головне – не повторювати чужих помилок, а краще – і своїх теж. Починай із розрахунків, а не зі зварювання. І обов'язково передбач можливість доробок — у процесі експлуатації обов'язково щось захочеться покращити.